СУМЕЖДНИКЪ, м. То же, что сумежникъ. Сего дѣля въ порадование тя сътворю и въ посмѣание всѣмь ближниимъ сумеждьником и дал<ь>ниимь (πᾶσι τοῖς ἀστυγείτοσι καὶ πλησιοχώροις). (Иез. XXII, 5, толк.) Кн.прор.2, 208. XV в.