ТИХОУВѢТЛИВЫЙ, прил. Умеющий кротко убеждать. Князи бо, и вси вел<ь>можи, и прочии сановницы имѣша ю [кн. Ольгу] яко едину от прем<у>дрых, разумнѣишу въ управлении црс҃твиа и крѣпку поборницу державы и самѣм имъ, тихоувѣтливу в совѣте и блг҃оразсудну в наказании. Ж.кн.Ольги Сильв., 55. ХVI в. (1389): [Кн. Дмитрий Иванович] вел<ь>можамъ своимъ тихоувѣтливъ въ нарядѣ бываше… и всѣхъ равно любляаше. Ник.лет. ХI, 112. ХVI в.