ТОРТЪ1, м. Нижняя часть тела. И не та едина бяше ему [юноше, одержимому бесом] бѣда, но и нозѣ ся ему бяшета скорчили, яко ни мало можаше ходити, ни простретися, но полъзаше на тортѣ [вар. XIII в.: на лядвияхъ]. Ч.Николы, IV, 10. XIV в. ~ XI в. || Хвост. И въ законѣ ветъсѣмъ гл҃ться: треть [вар. XV в.: трътъ] въ цр҃квь приноситься, треть [вар. XV в.: търтъ] въ коньць тѣлу есть, тъ убо добрѣ служить, иже жьртву добраго дѣла коньца достоиныя дѣтели проведеть (cauda… cauda) [ср. Лев. III, 9]. Гр.Вел. II, 686. XIII в.