ТРЕЗВОВАТИ. Быть воздержанным; сохранять ясность ума. Яко ниедина есть съпона, могущия намъ запяти въ млт҃вѣ, аще трезвуемы. Еда бо мѣсто требуемъ или время? Вьсяко мѣсто и время ключимо есть намъ къ таковѣи молитвѣ (ἐὰν νήφωμεν). Изб.Св. 1076 г.1, 621. Егда же умъ нашь трѣзвуетъ и память имать присно Бж҃ию, то удобь побѣдити можемъ врага (νήφει). (Пов. о ж. Епиф.) Усп.сб., 290. XII–XIII вв.