Тяжарь2, ж. (?). пашня, поле. Обаче разумѣимъ зълобѣ вину: отъкудѣ исъху тяжари, срамишяся житьницами [вм.: житьница – ἀποϑῆκαι, им.мн.] и пажить скотомъ присмяде, умалѣша красьная земли, не исплънишася поля масти… не умножишяся удолия пъшениць... нъ оплаканы бышя (γεωργίαι). Гр.Наз., 241. XI в.